|
Глосарій термінів Європейського Союзу |
КНИЖКИ З ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ ВИДАВНИЦТВА "К.І.С." |
установи ЄС, які керуються європейським публічним правом; відрізняються від інституцій Спільноти (Рада, Парламент, Комісія тощо) і мають власний юридичний статус.
Агентства створюються відповідно до актів вторинного законодавства (див. Право Спільноти) для виконання специфічних технічних, наукових або адміністративних завдань. Перші агентства виникли у 1970-х роках, але більшість із них почали роботу в 1994 або 1995 роках після того, як Європейська Рада в Брюсселі (жовтень 1993 року) нарешті вирішила (внаслідок тривалих суперечок), в яких країнах розмістять штаб-квартири семи з них.
Нині сімнадцять організацій відповідають визначенню агентств Європейського Союзу, хоча називають їх по-різному: центр, бюро, фундація тощо. Залежно від повноважень і партнерів або клієнтів усі агентства за видом діяльності можна поділити на чотири групи:
Агентства, що сприяють функціонуванню внутрішнього ринку:
Моніторингові центри:
Агентства, що підтримують соціальний діалог на європейському рівні:
Агентства, що реалізують у своїх галузях програми й завдання від імені Європейського Союзу:
німецький політик, співзасновник Християнсько-демократичного союзу. Від 1949 року до 1963-го – канцлер Федеративної Республіки Німеччини (ФРН). Доклав багато зусиль до створення ФРН як незалежної держави та її входженя у Раду Європи (1950) і НАТО (1955). У 1951-55 рр., за перебування Аденауера одночасно на посаді міністра закордонних справ, ФРН стала країною-засновницею Європейських Спільнот. Дотримувався федералістських поглядів на майбутній устрій інтегрованої Європи.
є результатом міжурядової конференції, яка розпочала свою роботу на засіданні Європейської Ради в Турині 29 березня 1996 р. Договір ухвалено на засіданні Європейської Ради в Амстердамі 16-17 червня 1997 р.; 2 жовтня 1997 р. його підписали міністри закордонних справ п’ятнадцяти держав-членів.
Набрав чинності 1 травня 1999 р. після ратифікації в усіх державах-членах згідно з національними конституційними вимогами.
З юридичного погляду вносить поправки у деякі положення Договору про ЄС, Договору про створення Європейської Спільноти та інших відповідних актів.
це різноманітні організації, установи, об’єднання і традиційні відносини, що утворюють європейський простір, де країни-члени співпрацюють у розв’язанні проблем, що зачіпають спільні інтереси.
Центральну “конструкцію” цієї архітектури було визначено в Договорі про Європейський Союз, вона тримається на трьох “стовпах” (див. “Стовпи” або підвалини ЄС”).