|
Глосарій термінів Європейського Союзу |
КНИЖКИ З ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ ВИДАВНИЦТВА "К.І.С." |
одна з програм ТАСІС. В перекладі з англійської (Interstate Oil and Gas Transport to Europe, ІNOGATE) означає “Міждержавне транспортування нафти й газу до Європи”. Головна мета програми “Іногейт” – поліпшення безпеки постачання енергоресурсів до Європейського Союзу шляхом сприяння реґіональній інтеграції нафто – і газопровідних систем та спрощення транспортування енергоносіїв як в межах колишнього СРСР – у так званих “нових незалежних державах” (ННЗ), так і на експортні ринки Європи. “ІНОҐЕЙТ” фінансується, головним чином, в рамках програми реґіональної співпраці Європейського Союзу “Тасіс”, а також, певною мірою, коштом учасниць. Важливо, що програма “ІНОҐЕЙТ” не заміняє приватне фінансування нафтогазових мереж, вона лише сприяє залученню інвесторів. Попри те, що “ІНОҐЕЙТ” спрямована, в першу чергу, на ННЗ, так звана “Рамкова угода про інституційні основи створення міждержавної системи транспортування нафти й газу” відкрита іншим країнам, зокрема, Центральної, Східної та Південної Європи. Наразі 21 країна підписала чи приєдналася до рамкової угоди: Азербайджан, Албанія, Білорусь Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Казахстан, Киргизія, Колишня Югославська Республіка Македонія, Латвія, Молдова, Румунія, Сербія та Чорногорія, Словаччина, Таджикистан, Туреччина, Туркменія, Узбекистан, Україна, Хорватія; 13 країн ратифікували її.
В Європейському Союзі наразі п’ять інституцій:
Їх доповнюють інші важливі органи: дорадчі – Європейський соціально-економічний комітет (виражає позицію організованого громадянського суспільства з соціальних та економічних питань) і Комітет реґіонів (виражає позицію реґіональних та місцевих органів влади); фінансові – Європейський центральний банк (відповідає за монетарну політику та євро) та Європейський інвестиційний банк (фінансовий інструмент досягнення цілей Союзу); і з захисту прав людини – європейський омбудсмен (опікується скаргами громадян на інституції та органи ЄС). Є також чимало інших органів і установ (див. наприклад “Агентства Європейського Союзу”), які допомагають досягненню цілей ЄС.
гарантований нижній рівень ринкової ціни на сільськогосподарську продукцію. Коли ціни опускаються нижче, спеціально призначені державами-членами інтервенційні органи скуповують продукти у виробників і опікуються їх збереженням.
нові інформаційні технології та засоби зв’язку. Від 90-х років XX століття вони почали стрімко поширюватись світом: повсюдне використання електронних засобів обміну інформацією, перехід до цифрових технологій, бурхливий розвиток інтернету та відкриття телекомунікаційних ринків – очевидні ознаки нової, інформаційної епохи.
Інформаційне суспільство докорінно змінює багато аспектів повсякденного життя. Особливо це стосується доступу до знань та освіти (дистанційне навчання і подібні інтернет-послуги), організації роботи та самореалізації (дистанційна робота, віртуальні фірми), розв’язування практичних проблем (інтернет-послуги з охорони здоров’я) та дозвілля. Воно також відкриває нові можливості для соціальної активності громадян, оскільки дедалі простішим стає висловлювання думок і позицій.
Проте виникають і нові турботи: масове використання інтернету означає, що потрібно вживати заходів для боротьби з новими видами злочинів, піратством; гостро постають питання захисту приватної інформації й інтелектуальної власності. Крім того, інформаційне суспільство може сприяти ізоляції певних верств населення, в деяких аспектах поглиблюючи соціальну нерівність.
З огляду на потенційні вигоди і загрози, інформаційне суспільство стало ключовою темою стратегії XXI століття Європейського Союзу. ЄС започаткував низку ініціатив з підтримки та поширення нових інформаційних технологій і засобів зв’язку (план дій “Електронна Європа”) і водночас ухвалив заходи контролю та зменшення ризиків, пов’язаних з розвитком інформаційного суспільства, наприклад, план дій для убезпечення користування інтернетом та боротьби з незаконними й шкідливими повідомленнями.
один з трьох фінансових інструментів Європейського Союзу (разом з “ФАРЕ” та “САПАРД”) на допомогу країнам-кандидатам з Центральної та Східної Європи у підготовці до вступу в ЄС. “ІСПА” – “інструмент структурної політики у передвступний період” (Instrument for Structural Policies for Pre-Accession, ISPA), спрямований на розвиток транспортної інфраструктури та охорону довкілля країн-вступників. Подібно до “ФАРЕ” й “САПАРД”, програма “ІСПА” має на меті соціально-економічне гуртування країн ЄС.