|
|
Глосарій термінів Європейського Союзу |
КНИЖКИ З ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ ВИДАВНИЦТВА "К.І.С." |
також відомий, як Договір про Європейський Союз (Договір про ЄС, ДЄС) проклав шлях до поглиблення європейської інтеграції, зокрема, через внесення до Римського договору Економічного та монетарного союзу. ДЄС запровадив також назву “Європейський Союз”; останній об’єднав наднаціональну Спільноту і два міждержавних “ стовпи” політичної співпраці: спільну зовнішню та безпекову політику і співпрацю в галузі правосуддя та внутрішніх справ. Крім того, ДЄС запровадив посаду європейського омбудсмена, Комітет реґіонів, процедуру спільного ухвалювання рішень, а також розширив сферу застосування процедури голосування кваліфікованою більшістю. Підписаний в Маастрихті 7 лютого 1992 року, ДЄС набрав чинності 1 листопада 1993 року. Ратифікація Договору про ЄС наразилася на значні перешкоди в деяких країнах Союзу. Зокрема, референдум у Данії 1992 року відкинув її; лише повторний референдум наступного року відкрив шлях до ратифікації ДЄС.
“батько” спільної сільськогосподарської політики (ССП). Народився в Голландії, син фермера й сам починав як фермер, після Другої світової війни протягом 13 років був міністром сільського господарства Нідерландів. З 1958 по 1972 рр. – перший уповноважений Європейської Комісії з питань сільського господарства. Відіграв визначну роль у формуванні ССП; йому ж належить і перша (невдала) спроба реформувати її з метою скорочення витрат (так званий “план Мансхолта”). 1972 року протягом семи місяців обіймав посаду президента Комісії.
головний фінансовий інструмент Європейського Союзу в реалізації так званого “європейсько-середземноморського партнерства” (Euro-Mediterranean Partnership) з державами східного та південного Середземномор’я. Йдеться про Алжир, Єгипет, Ізраїль, Йорданію, Ліван, Лівію, Палестину, Сірію, Туніс, Туреччину, Кіпр та Мальту (останні дві – до вступу в ЄС 1 травня 2004 року). Програма “МЕДА” виходить за рамки звичайної допомоги в розвитку, і подібна до програм “ФАРЕ” і “ТАСІС” тим, що головною метою фінансової співпраці з реґіоном Середземномор’я є економічні перетворення та зона вільної торгівлі. Бюджет “МЕДА” на 2000 –2006 рр. становить 5,35 млрд. євро.
конференція шести країн Європейської спільноти з вугілля та сталі (ЄСВС) у червні 1955 року, яка стала поворотним моментом в історії європейської інтеграції. Невдачі, які передували їй – провал ідеї про європейську оборонну спільноту, незадоволення діяльністю ЄСВС і несподівана відставка Жана Моне з посади голови Вищого органу ЄСВС спонукали міністрів закордонних справ “Шістки” (Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина та Франція) замислитись над майбутнім європейської інтеграції. Вони доручили Полю-Анрі Спааку, міністру закордонних справ Бельгії, створити комітет і підготувати пропозиції щодо створення спільного ринку і поширення інтеграції на атомну енергетику. Пропозиції звіту комітету Спаака (звіт Спаака) лягли в основу Римських договорів про Європейську економічну спільноту та Європейську спільноту з атомної енергії, підписаних 1957 року. Відтоді в європейський лексикон увійшов вираз “нова Мессінська конференція” на позначення сподіваного прориву в поглибленні європейської інтеграції.
Митний союз – важливий складник спільного ринку. Його створення стало першочерговим завданням після підписання Римського договору і завершилось 1968 року. Найголовнішими були такі заходи:
Спільні процедури та правила були зібрані докупи в єдиному адміністративному документі (Single Administrative Document), який замінив усі попередні нормативні акти. Відколи 1993 року офіційно почав діяти спільний ринок, усі традиційні перевірки на внутрішніх кордонах були скасовані разом з митними формальностями. Отже, митні служби країн-членів втратили функції стягування акцизного збору, ПДВ та накопичення статистичної інформації.
Завдання на майбутнє передбачають тіснішу співпрацю між національними адміністраціями та боротьбу з шахрайством через послідовне виконання програм “Митниця 2002” та “Митниця 2007”, а також інтеграції митних служб нових країн-членів.
переговори між урядами країн-членів з метою внесення змін і доповнень до договорів. Мають особливе значення для процесу європейської інтеграції, тому що саме вони розробляють і ухвалюють внесення інституційних змін.
Міжурядову конференцію скликає Рада міністрів (з загальних питань) з ініціативи держави-члена або Комісії. Підготовчу роботу виконує група з представників урядів держав-членів, куди традиційно входить і представник Комісії. Європейський Парламент також бере активну участь у роботі конференції через своїх спостерігачів та президента Парламенту.
Найважливіші міжурядові конференції завершилися ухваленням таких документів:
Останній набрав чинності 1 лютого 2003 року, а вже 4 жовтня того ж року нова міжурядова конференція розпочала роботу над Конституційним договором ЄС, що мав замінити всі попередні. 18 червня 2004 року остання міжурядова конференція завершилась, глави держав та урядів дійшли остаточної згоди щодо тексту Конституції для Європи, а 29 жовтня 2004 року в Римі відбулася церемонія урочистого підписання нового договору.
Див. “Освіта, фахова виучка та молодь”.
француз, один з “батьків-фундаторів” європейської інтеграції. 1919 року брав участь у створенні Ліги Націй і став заступником її генерального секретаря. За обох світових війн працював в адміністративних органах союзників; був одним з найближчих радників президента Рузвельта і відіграв визначну роль у запровадженні “Програми перемоги”, що призвела до втручання США у війну. 1943 року ввійшов до складу першого уряду вільної Франції у вигнанні (в Алжирі), керував озброєнням французьких визвольних військ. Після Другої світової війни на прохання де Ґолля, розробив і здійснював Програму модернізації економіки Франції.
1950 року спільно з Робертом Шуманом ініціював створення Європейської спільноти з вугілля й сталі (ЄСВС), став першим головою його Вищого органу. Успіх проголошеної Шуманом ідеї ЄСВС величезною мірою завдячував підготовчій роботі Моне, його авторитету й міжнародним зв’язкам. 1954 року створив і очолив “Комітет дій за Сполучені Штати Європи” з лідерів політичних партій і профспілок. “Ми об’єднуємо не держави, ми єднаємо людей,” – цій меті Жан Моне присвятив усе своє життя. 1982 року будинок у містечку Унжарей (реґіон Іль-де-Франс, Франція), де жив і помер Моне, викупив Європейський Парламент; нині там музей і працює Фундація Жана Моне. Прах видатного європейця 1988 року помістили у паризький Пантеон.
є основою економічного та монетарного (валютного) союзу (ЕМС). Регулюється статтями 105 – 111 Договору про заснування Європейської Спільноти. Процедури ухвалювання рішень в ЕМС варіюються залежно від питання: